Загублений у часі,
я сам-собі, колись
на роздоріжжі пам'ятник поставлю..
І через плин віків, я прилечу до нього
старою птицею.
З тих пір не зміниться
майже нічого.
Лишень ізникнуть села,
полинуть в безвідь міста,
а Україна пусткою безлюдною буде.
Й не буде тому винних,
бо ж ми куємо долю,
як схочемо.
І от тоді,
повіє вітер,
посмутніє сонце,
заплаче небо,
а я ж лишень за хмари полечу..
[унвкнмр2.16.4.41>
