Роки летять...
І, наче, вчора ми були ще дітьми,
Та й стільки часу не було в маленьких кулачках...
І стільки дива пролетіло вмить, і,
Щось доросле постирало мрії й казку у очах.
Роки летять...
І, наче, вчора ще були маленькими,
Та без турбот гуляли у дворі.
Такими наївними, дурненькими
Дітьми, що не зважали на проблеми "світові".
Роки летять...
І, знаєте, цей час - такий собі великий, злючий дід,
Який не любить власних внуків.
І він говорить, що цей світ
Розбиває мрії, що це вже не дитячі штуки...
Роки летять...
Та, знаєте, у чомусь він таки правий -
Цей світ жорстоке місце для дитини...
Роки летять...І світ кудись летить,
І ми злітаємо кожної хвилини.
І, знаєте, що дійсно робить нас живими?
Що були дітьми, певна річ...
