За вікном похмура ніч,
Уже давно за північ,
Але щось, знову не так,
Почуваю себе, немов би дурак!
Такого уже давно не було,
Але коматозить мене все-одно,
На навчання стало якось наплювати,
Друзі? Батьки? Та де там,начхати!
Для мене є лише вона одна,
Усе віддав би, щоб поряд була!
Та не судилося разом нам бути,
Врятує амнезія, якщо зумію забути,
А поки що,як жити далі- не знаю,
Здається, в душі уже помираю,
І чашу з гіркою правдою, допиваю,
Жаль не почую від тебе \"кохаю\"!
