Нещодавно Муза завітала,
Я сидів в зажурі разом з склянкою.
Крильцями над вухом помахала,
Та і обернулася панянкою.
На віконці зручно умостилася-
Роблять всі так з музової спілки,
А з мене лиш сльози покотилися,
Знову склянку вицмулив горілки.
Муза моя шепотіла ,пестила,
Намагалась щось мене спитатись-
Але ж дурень, стало мені весело-
То й продовжив далі напиватись.
Звісно, врешті руки опустилися,
Кожній музі це терпіть несила.
Мовила, що дура б зголосилася-
Й розгорнула знову свої крила...
От тепер сиджу, і тільки згадую,
І не можу геть ніяк забути...
І благаю, на коліна падаю-
Підкажіть, як Музу повернути?