Чомусь так хочеться самітньо закурити,
Брутально так вдихати в груди бруд.
Так хочеться у ковдрі загорнутись,
Й налити кави у скляний сосуд.
Так хочеться лиш просто зупинитись,
Зробити паузу на мить, не йти вперед.
Так хочеться із всесвітом не злитись,
Й не планувати кроки наперед.
Так хочеться промокнути до нитки.
Тремтіти лиш від дотику пера.
Лиш хочеться в собі не загубитись.
І не глушити стукіт з-під ребра.
