Там у лісі сиза зозуля кувала. А я сидів і собі рахував. Ой зозуле, сизокрилая птахо, Розкажи, скільки жити Бог ще дав. Гучно зозуля кувала, Аж по горах ішла луна. Довгих років мені накувала. Не пожаліла, щира птаха була. Весна 2015 р.
ID: 623936 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 25.11.2015 20:36:47 © дата внесення змiн: 29.11.2015 17:29:50 автор: dashavsky
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie