Через те в мене горька сльозина,
Що грабіжники влізли в твій дім,
І шматують тебе,Україно,
І стріляють по землям твоїм.
Ти плекала і мир, і свободу...
Раптом, доля спіткала сумна:
У домівки козацького роду
Увірвалась гібридна війна.
Незалежна моя та єдина,
Чи не боляче зараз тобі:
І на півдні убили дитину,
І на сході поранені дві?..
Недостатьно, мабуть, піклувалась
Про терени, яких вже нема.
Поки світлом й теплом милувалась,
Готувалась до нападу тьма.
Розкрадають тебе бідолашну,
І розхитують єдність твою.
Все частіше стає мені страшно
Не в далекім, а в ріднім краю.
Ворогів в тебе зараз багато
Звідусіль відчувається гніт:
Дома кривдять \"свої ж\" супостати,
Зовні душить химерний сусід.
Хоч там як: по крупицях,поволі
Мир настане! Скінчиться АТО.
України, і слави, і волі
Не відніме у мене ніхто!
Ще не вмерла України ні Слава ні Воля...
просльозилась. 
