Навесні рясним буяла цвітом,
Влітку - ягоди солодкі між гіллям.
Черешня милувалась білим світом,
Поки людей ватага не прийшла.
Обскубали усе-усе,до "бубки",
Обламали з листям всі гілки,
Їли,набрали в відра ягід,в руки,
Ніби не бачили ніколи.Йшли роки,
Деревце всохло.Є на те причина,
Чом не цвіте й не родить ягідок.
Жадність людська черешеньку згубила,
Але чи зрозумів із них це хто?
