не губися в мені у нудоті тих пахощів цвілій.
спокій трав нагадав як колись я тебе
чи люлив чи кохав.
у гармонії вкрав оксамиту
за життЯ що було до і після
ти зміниш свої фарби в намисті
ми навмисно вчинили багаття у лісі
у спекоту так хочеться
пити мя їсти!