Дарувала безсоння, чи сни незалежної мрії,
Від безглуздості б’ються надіі, об стіни крихкі,
Зрозуміти, спізнився на ціле життя, і не вмію,
Полюбити цей світ не в тобі….
Дарувала на щастя хвилини мовчання далекі,
Тихі подихи в вухо на відстані в «ми»,
Пакувати кохання з поміж дипломом у речі,
З неможливістю жити, промовити «йди».
Дарувала думки’, заплітала у пам'ять себе,
Мов за тонами скла, я без права на щирі обійми,
Рівно стільки кохання як простір безмежних небес,
А втрачаю свою найяскравішу зірку.
Дарувала свій світ у чарівно-холодних долонях,
В щирих посмішках, в поглядах десь за край,
Я шукатиму ціле життя «синонім»
Не наважившись взяти оригінал…
Дарувала солодке тепло у присутності ,
Трохи спокою, в тисячних твої щирості,
І благаєш повірити в неіснуюче.
Я не вірю, присягшись правді у вірності.
Дарувала слова, що ніби усе як треба,
Буде добре колись, але тільки не нам удвох,
Неодмінно проводячи паралелі,
А я бачу отой глухий куток
Дарувала на щастя хвилини мовчання далекі,
Тихі подихи в вухо на відстані в «ми»,
Пакувати кохання з поміж дипломом у речі,
З неможливістю жити, промовити «йди».
ID:
572140
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.04.2015 12:16:08
© дата внесення змiн: 05.04.2015 12:16:08
автор: adiddas
Вкажіть причину вашої скарги
|
