Вільне кохання тобі я дарую,
Кохай кого хочеш –
Я вже не ревную.
Кохайся, любися у шелесті слів,
А потім приходь після втрачених днів.
«Люблю!» - шепотів ти учора мені,
Шатало тебе, все носило по колу,
Мене не чекай, бо кохання в лайні,
Уже не потрібні всі зайві розмови.
Заплутались речі, всі думки, слова,
Кохати, втрачати, жаліти чи вбити?
Від зайвих розмов вже болить голова,
Але намагаюсь тебе відпустити.
Повільне кохання тобі я дарую,
Кохай кого хочеш –
Я вже не ревную.
Повільно цілуй чужі синії очі,
За руки берись ти дівочі щоночі.
До мене прийди після цього – і знову
Почнемо з тобою ми зайву розмову.
Те вільне кохання бери. Забирай!
Живи, як ти хочеш – кохай, не кохай!
Малюй мене вранці, а Дашу вночі,
Не злись на слова, вони тут ні при чім.
Ховай – не ховай ти очі від Лєри.
Приходь – не приходь. Та якої холери
Я буду за тебе сьогодні страждать?
Любов цю жорстоку ти міг і не дать,
Тож маю тобі ще й сказати «Спасибі»
За те, що дав жити як висохлій рибі.
За те, що нарешті кохання було
І в мене, і в Даші,
А може й Наташі.
Та все ж таки я поцілую плече,
Здійму те волосся – у серці пече.
У серці пече, але ти не зважай,
Ти далі тусуйся, цілуйся, гуляй.
Це Вільне кохання – бери, забирай!
Знайди собі іншу – й до мене вертай,
Придбай собі нову – мене ти кохай.
Я буду терпіти, кохати, любити,
Хоча мені слід тебе лиш прибити.
Але не зважай ти на мене коли,
Коли буде безліч у мене води,
Я можу брехати, зникати, мовчати,
Коли ти говориш, що ладен кохати.
Мене не ревнуй до Артемів, Романів,
До Стьопи, Микити, Артура чи Вані.
Я випита ваза, та ще не розбита,
На щастя, не пляшка і не корито,
Це та незалежність, яку ти просив,
Це вільність красива, яку ти хотів,
Бери! Забирай! Бери – «Я не хочу»?
Чому ж? Для чого ж ті недоспані ночі?
Я вільне кохання тобі подарую,
Кохай кого хочеш –
Я вже не ревную.
ID:
56869
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 30.01.2008 14:32:06
© дата внесення змiн: 30.01.2008 14:32:06
автор: Юлія Димка
Вкажіть причину вашої скарги
|
знайома ситуація!..
