За картиною Дуй Гуна
На підборах ходуль
Навіть море бува по коліно.
Я його перейду,
Щоб курінь будувати в Раю
На зразок пірамід,
Тільки з вікнами неодмінно,
Щоб на Схід і на Захід –
І в кожному – по солов’ю.
Замість стелі, небес
Пофарбовані киснем висоти,
Люстромісяць на них
Прикрашатиме кратеродні.
І до вогнища сонця
Ти стомлений будеш приходить
По стежинах зірок
Через хащі та відчай на дні.
Будуть яблука в нас
Запашні і такі безборонні…
Їх цілунків напившись,
Рум’яним прокинеться схід…
А заблукане щастя
Без шику та шпильок підборів,
Як звичайно, босоніж
Лелекою пролопотить…
ось радий знахідці для моїх міркувань про особливості вимови, наголосів у мові "поетичній".
так, так, вірш у вас і в сюжетному плані, і в метафоризмах, в образах витриманий майже бездоганно, лексика видає знавця і фахівця мови, мене більше зацікавило саме вживання слова з таким наголом
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на ходулях...над вечным соблазном...
и с охапкой надежд на запястьях...
с птичьим клином из мыслей негласных...
с ветром в спину,с душою согласным...
к ещё тёплому, с корочкой, счастью...
к своему, в перекрёстках, распятью...
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пречудово, Наталю! для кого приіг, для кого яблука - щастя на будь-які смаки дякую за шедеври на моїй сторінці
Мати такий поетичний дар - це вже солідний кусочок щастя.А якщо ним посмакувати у курені з милим...
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... а Ви знаєте, як його матеріалізувати? пригадався гумористичний віршик, прочитаний ще в студентські роки в якійсь газеті на кшталт "Перця":
Он ежедневно спозаранок
дарил жене воздушный замок.
она же для хозяйчика -
рагу из солнечного зайчика.