Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Янош Бусел: Верхолази… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олекса Удайко, 15.03.2015 - 08:18
Глибокі, емоційні мемуари, Яноше! То, бува, не сам автор верхолазив... до кранівщиці?
Янош Бусел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, вельмишановний Колего!..На такі велети - крани (цей, між іншим, постав і теплом моїх рук серед багатьох)призначались чомусь ведучими тільки чоловіки...А я, якось так в житті склалось, тягнувся до прекрасної статі )) А от в любові до висоти з дитинства,- то я
Любов Вишневецька, 15.03.2015 - 03:10
В праці та в коханні вкрай талановиті,-Наливають щастям молоді літа. Наші люди все можуть! Янош Бусел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це правда... Особливо,якщо ознайомляться з працею полячки пані Кінесси по затронутій ніжній темі))
Янош Бусел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Висота,- то з дитинства... А отой велетень на фото, -то екстрим...Сотні разів підіймався для праці на його могутні плечі... Здригнувся і застиг в німій якійсь покорі Старий жилавий в'яз, що вулицю стеріг. Останній нині раз вночі він бачив зорі Та в росах сонця схід. Вже ллється на моріг З-під пилки біла кров. Я скам’янів у горі,- Мале сільське хлоп'я,- та показать не міг Сліз та жалю, котрі в цей час жорстокий Здавили серця м'яз. Бо вже ось кілька років Той в'яз приймав мене в свої зелені шати, На вітах колихав, привчав до небезпек. Дивлюсь...Десь там, внизу, сади, стодоли, хати, Тут - вітерець з полів, тут - посвист крил лелек Та краєвид без меж...Невже все це рубати? Він похитнувся, впав...Яка із фонотек Зуміє відтворити те тяжке падіння? По тому - тиша...Простір...Осінь...Павутиння... Янош Бусел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та й молодість не гірша, шановний Колего)) Правда?..
|
|
|