[b] [color="#d91f1f"] Давно це уже написано…
Але в пам'яті буде жити.
Таке,- не для забуття…[/color]
[color="#3c32d6"][/b]
[color="#2b2be3"][i][b]Підняла угору неспокійні очі
Радіографістка – юний первоцвіт...
Не до неба линуть погляди дівочі,-
Хлопцю молодому шлють вони привіт.
Він - на верхотурі, де пташині треки,
Де лютує молот та співає сталь,-
Дорога людина в поясі безпеки
На гнучкому стані. Неозору даль
Полюбив з дитинства хлопець гоноровий,-
Спершу він дістався хатньої труби,
Заліки ж приймали вчителі з діброви,-
В’язи круторогі, велетні - дуби.
Потім - ця будова, друзі - верхолази,-
Мужності - по вінця, праці - через край.
Будуть ще роками нуртувати КРаЗи,
Щоб заелектронив греблі водограй.
Зараз же - долоні, працею підбиті,
Сонцем та морозом дублені вуста,-
В праці та в коханні вкрай талановиті,-
Наливають щастям молоді літа.[/b][/i]
[/color][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2015
автор: Янош Бусел