Немає сенсу вимагати вірності
Від того, хто повінчаний з дорогою.
А я, в своїй вимогливій надмірності,
Заручена з печаллю і тривогою.
Він міряє кохання кілометрами,
Я – митями до зустрічі наступної.
Він бореться з глибокими заметами,
А я жахаюсь пристрасті підступної.
Він думає і бачить все по-іншому,
Сприймає просто, чітко, невигадливо,
Досвідчений: у випадку найгіршому
Знаходить вихід – швидко і розважливо.
Він скрізь буває – мапи розмальовані,
Позначені дороги серпантинами.
Не дивно, що дівчата зачаровані
Хотіли б називатися дружинами.
Йому так шкода їх, недоцілованих –
В гарячих грудях серце спопелилося –
Змарнілих рано, скутих і знервованих…
Життя одне – ще скільки нам лишилося?
Йому жінки принадні усміхаються,
Я не ревную – це не має значення.
Нехай його дороги не кінчаються,
Бо рідний дім – єдиний пункт призначення.
Намагатимусь 
Бо рідний дім – єдиний пункт призначення 
