як часто, довго мріяв про кремезно-непорушні
гори
подібно статній дівчині, що непорушно встала
там, бути з нею я бажав.. на жаль
тиск перек горла, вище пагорбів піднятися
не дозволяв
та я спокутуватись не збирався. легко
бо трави як волосся, зелено світить ясно
зранку на підвіконні схилів Рідної землі
і тільки я поглянув на її, так голова пішла
гуцульським гопаком
а серце однозначно вказувало-давню вдачу.
ту, що отримала на здачу від безсоромного
звісно мене.
я не козак давно вже. хоч не продався і не здався!
даремно
вже ризик не моя фішка і варта може кращого ти плазуна
піяніста,
композитора а чи шахматиста - я був й залишився мабуть
таким-який я є.
-----
обидва ми є вперті
лежачи різно поряд з ліжком
хто з низу а хто зверху забуде
дарма! ХАРАКТЕР ГОРАМ СТАВИТИ В ЗАСТАВУ?
смішно. гидко й прикро...
а досі та гора осяйна й неприступна
...і думка вдень що спокій не дала, то вечором
нагадує про себе через тебе
-я втратив, чи втрачаю..хто зна
...
може Він?
