Наказав ти вірить в Бога,
Його не цураться,
Доки будеш ти мовчати,
Та з мене знущаться ?
Доки дощ той буде лити,
Та грім гуркотіти,
Та молода дівчинонька,
Страждучи марніти ???
То не дощ іде ти знаєш !
То не грім гуркоче !
То твоя батрачка плаче,
Сліпнуть її очі.
Та невже ж не розумієш ?
Чі серця немає !?
Чі чого тобі ще треба ?
Серденько питає.
Немов гуси пролетіли,
Дні та темні ночі,
Болить тільки голівонька,
Вже не плачуть очі.
Мабуть досить крові пити,
Кривдити,лякати,
Твій же Боже,твій же святий,
Може покарати
Автор:Зінаїда Голуб
