Ми бачимо своє життя по різному
Просякнуті егоїзмом важливості
В боязні збитись у купку
Втрачаємо усі надмірні можливості
Плюємо у очі радості заздрощів
І все ще залишаємось по одинці та разом
Кидаючи долю, чи то її обкладаємо нещирістю
І створюємо купу проблем без вибору
За цю всю неправду й забуту дитячість
Будемо каратись й страждати
В примарах кошмарів про – де ти, і де я?
Хай неважливе стане суттєвим
І хай важливе ніколи не втратить ціни
Коли ще рука торкалась руки
А пальці сплітались у знак – назавжди
Я не пускав і ти не впусти…