Поглядає втомлений день на твоє обличчя,
ось вже ніччю накриє нас зоряне небо,
і хтось, мов за руку тягне нас в потойбчічя,
щоб тобі і мені показати, що нам треба
Ти став якийсь чужий і злегка холодний,
якийсь не свій, нікому не потрібен,
а ще ти сам казав, що мов "голодний",
жіноче тіло хочеш, на вовка подібен.
Думав, я буду з тобою завжди,
що віддамся тобі, не чекаючи слів,
не спіши, почекай, на мене зажди,
забагато ще є між нами вузлів.
Я може й трохи дурненька,
та не зовсім голову любов забрала,
і у ліжку, мабуть, я ще поганенька,
бо невинність свою я нікому не віддала.
Тож, напевно, ти дарма витратив час,
я не та, що потрібна тобі,
не летітиму в ліжко до тебе тут і зараз,
не хочу горіти у цьому грішному вогні.
ID:
544782
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 18.12.2014 23:41:33
© дата внесення змiн: 18.12.2014 23:41:33
автор: Nesvidoma
Вкажіть причину вашої скарги
|
