Син мій прийшов раптово.
Без попереджень, дзвінків.
Син мій прийшов зі словом,
сильнішим за сотню слів.
Я не чекав так швидко,
все рахувавши роки.
Стан мій знов напідпитку.
Я зовсім не так хотів.
Син мій приніс листівку.
Очима вказує - ось.
Ледь відмотавши плівку,
кажу йому як жилось.
Усе, що було - сиве.
Усі, хто були - вже десь.
Люди - тільки красиві.
Минуле дивне якесь.
Син лиш стояв у дверях
і мовчки ковтав слова.
Поміж нами пустеля -
конверт посеред стола.
Вийшов, бо осінь темна.
Усе, що у мене є -
тільки листівка щемна:
«Тато». І серце стає.