Цінувати важливе марно.
Все рівно відірвуть крила.
Любити безмежно не варто,
Бо ніж давно вже гостриться.
Обривати нитки всі безтямно
І лишати всіх тих, хто близький вже.
Це проходить немов ритуально,
Бо любити мало хто в силі.
Все, як завжди, минеться тихо,
І віджиле, забуте – зникне.
Не чекати наступного лиха,
І воно вже ніяк не скривдить.
Перебуло, пройшло, згоріло.
І залишило в серці спиці.
Це солодше – пускати стріли,
Аніж в обійми свої відкриті.
