Ми далеко від дійсності на берегах
Давно висохших рік розпалились собою
У вогнях, що горять в тих чужих небесах
І в серцях прокладаються міцно стіною.
Що ж ти так цього болю в душі не хотів
І у вікнах вночі не вмикаючись світло
Розриває всі темні куточки душі
І так боляче з тим, і не скАзано тихо.
І краса тих невидимих зрощених крил
В мене ніч без думок про нездійснене вкрала.
І якщо те кохання приносить лиш біль,
Я би краще і завсім про нього не знала.
