Бродити одному У темному лісі По вовчій стежині, Іти звіддаля. Завивши на скелі, Зірватись й летіти, Байдуже, що впаду – Шукав сенс життя. Я вірю: заплаче Десь тихо вовчиця. Хоч ми не знайомі, Упаде сльоза. Бо просто дістали Та Воля й Свобода, Нема з ким ділити Чесноти на два. 16.08.2014 © Богдан Кухта #Вірші_в_КУТочку #триКУТник Із циклу поезій "Мандрівна поезія" Більше текстів тут - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs Підтримати автора: 4441 1144 2483 1947 - моно 4149 4999 9060 2763 - приват
ID: 520923 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 01.09.2014 23:03:24 © дата внесення змiн: 16.05.2023 22:44:00 автор: Kukhta Bohdan
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie