Нереальна бліц-осінь збудувала купол високий,
Наказала всім хмарам не брати цей купол в полон.
Дивувалися люди, що вже вересень стишує кроки,
Дні студені, вологі де зникли? Чи, може, це сон?
Смарагдовою стала вода в каламутних канавах,
Кропива́, мов троянди запахла, та тільки міцніш,
І хмеліла душа від зірок пурпурових, бісівськи п’яних,
Пам’ятати їх будемо всі до кінця наших днів.
Було сонце таким, ніби зайшлий в столицю повстанець,
І осінь весняна так спрагло пестилась з ним,
Що здавалось – ось-ось забіліє первоцвіт весняний…
Ось коли ти, спокійний, з’явився під ганком моїм.
Анна Ахматова
Небывалая осень построила купол высокий,
Был приказ облакам этот купол собой не темнить.
И дивилися люди: проходят сентябрьские сроки,
А куда провалились студеные, влажные дни?..
Изумрудною стала вода замутненных каналов,
И крапива запахла, как розы, но только сильней,
Было душно от зорь, нестерпимых, бесовских и алых,
Их запомнили все мы до конца наших дней.
Было солнце таким, как вошедший в столицу мятежник,
И весенняя осень так жадно ласкалась к нему,
Что казалось - сейчас забелеет прозрачный
подснежник...
Вот когда подошел ты, спокойный, к крыльцу моему.
Ваш переклад дуже емоційно точний, можливо тому, що по-російськи писала Анна Горенко.
"Смарагдовою стала вода в каламутних канавах, Кропива́, мов троянди запахла, та тільки міцніш," - просто нема слів! Можливо, в третьому від кінця рядку "по-спраглому" звучало б повніше...
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже вам вдячна...по-спраглому-гарний варіант, так спрагло. мені здається, більш передається миттєвість
