Ще не відірвана від вітру
Устигла на останній потяг
Двері зачинено.
Досить
Одними вітрами жити
А все ж
Непомітно
у коси
Вплітаєш забутого нитку
І потяг - раптовий свідок
Цілунку
Твого із вітром.
А також обіймів прозорих
А також небачених ночей
І рельси
огнем клекочуть
У грудях
Що в лоні ковдри
Сховались.
Учинено злочин,
Але не поранено гордість,
Звучать заключні акорди -
Отримала те
Що хочеш?
