Ой, де вишневі ті садочки?
Де ті хрущі, що в них гудуть?
Де ті кутки і ті куточки,
В яких мене чекають-ждуть?
Де та найщасливіша пісня,
Яку би я щодня співав?
Де ґражда та і те обійстя,
Де б я неспокій вгамував?
Де те кохання нескінченне?
Де успіх, вдача… де талан?
Чи знає це хтось достеменно?
Чому завжди пустий гаман?
Де те дитинство босоноге?
Щасливі й молоді батьки?
Ой, де широкі ті розлоги?
І де та стежка навпрошки?
Ой, де ті верби і вербички?
Де ті дівчата чорноброві?
Де вплетені у коси чічки,
Що на пів кроку від любові?
Хто відповість на всі питання?
Вгамує хто серцебиття?
Не кінчаться ці клопотання,
Нажаль, аж до кінця життя…
