Падай сніжок білобрисий,
на українську расу,
на її національні риси.
Із-за пазухи рваного лебедя
падай на виклик епохи,
під завивання "Лед зеппелін"
Кружляй над нашим теперішнім,
кружляй над нашим минулим,
минувшим і промахнувшимся.
Над багатими буратінами,
над Барбі рафінірованою,
над Водяновою, над Мальвіною.
З Новим роком тебе, сучаснику,
білий свідок і соглядатай.
Під різдвяною зіркою
під різдвяною свастикою
ти не бійся, сніжок, падай.
Падай на Терра Інкогніто
на світ негарний і вигнутий,
над всіма невідомими,
бо я не знаю нікого тут.
З новим щастям тебе, співрозмовнику,
з радіоджазом в наушниках,
з джином у пляшци,
з келихом тоніка.
Ти не бійся, сніжок, падай,
олігархами розграбований,
падай сніжок незграбно -
грязний сніжок загарбання.
Падай, падай без перестану -
тебе водночас благають:
янкі неглибокі
і широкі росіяни.
Падай сніжок на благо,
не потрібно ліпити горбатого,
падай сніжок невблаганно,
падай сніжок безбашенно.
Пагубний падай і душезгубний
на "русскоязычний" газ,
на україномовні труби.
Пролітай же сніжок небесний
над турецькопідданним морем,
над Тихим Океаном Ельзи.
Прямо з долоней Господа
сипся, бо я вже виспався -
перший сніжечок розпачу,
білий сніжечок лицарства.
ID:
474863
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.01.2014 10:52:51
© дата внесення змiн: 25.01.2014 10:52:51
автор: Олег Шкуропацкий
Вкажіть причину вашої скарги
|
