Моя душа - це хор притлумлених мелодій ,
Де присмерки бліді ведуть свій млосний спів ,
Де чутно стогін-схлип заплаканих рапсодій ;
І осінь - диригент- всіх нот і голосів .
А навкруги весна на скрипці стоголосій
Сп`яніло про любов співає без кінця ,
І в такт хмільній струні світила життєносні
Закоханим свій шал вливають у серця .
Та сумно чомсь мені. Сльоза зринає з вії ,
І плачі журавлині в душі моїй ячать...
В німій задумі осінь на хвилях безнадії
На щастя і кохання поставила печать...
У ВАС, Ірино, багатий словниковий запас.
Є слова, які я не зустрічала раніше у віршах.
А ще у ваших творах є глибокі роздуми і аналіз життя, своєї особистості та оточення...
А ще ВИ використовуєте цікаві художні образи
Ірина Хміль відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий вiрш! Дякую.
Останнiм часом довелося багато читати сучасних авторiв, трохи теорiї,вже якось помічаєш в чужому оці порошинку .А хочеться , щоб вірші ставали все досконаліші ! Ось, наприклад, у словах ,, чомсь мені,, привертає непотрібну увагу звукосполучення ,,мсь-м,,
Можливо замінити...Хоча, воля автора - святе.
Прошу вибачення, я на сайті новенька ,дуже хотілося б конструктивних зауважень. Можливо, підкажете когось на цих теренах?
Ірина Хміль відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А мені, Світлано, це звукосполучення чомусь не ріже слух...Не знаю, можливо Ви і праві...
Іро, я просто вражений вашими останніми віршами! Наскільки вони досконалі, і настільки ж сумні. Бажаю вам у Новому році цілий оберемок радісних усмішок!
Ірина Хміль відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00