Маленькі, біленькі, в зеленій оправі,
Схилили голівки до сонця в поклоні.
Стою перед ними, неначе в полоні…
Конвалії милі, чарівні, духмяні!
***
Рожеві троянди,(неначе приснились!),
В глибокім поклоні до сонця схилились:
- Ой, сонечко миле,ой, сонечко ясне,
Спасибі за те,що таке ти прекрасне!
Сховало в пелюстки веселку чудову,
Частинку весни в нас заклало ізнову.
Тепер, в кожну мить, наче в ніч зорепад,
Навколо струмиться весни аромат.
Спасибі за ласку тобі і тепло,
За чуйність, увагу, сердешне добро,
Що ти зігріваєш живе й не живе.
Спасибі!Спасибі! Ми любим тебе!
- За добрі слова я шаную, вас, квіти,
Духмяні, чарівні, щасливі, мов діти.
На жаль, зігріваю я все з вишини:
Дерева, пшеницю… Та ще й бур’яни.
Ростуть вони скрізь, наступають на ниву,
Натура у них – завидюща,чванлива!
Останній шматок у рослин відбирають…
Хмаринки - і ті вже за них мене лають...
16.05.13р.
Ваш вірш дійсно чудовий!!!
