Рутина – буденності дитина
Не втомна та невпинна
Кида й штовха з дороги на узбіччя
В багно обличчя
І знову на дорогу
А сотні тисяч лише в біль
І аж ніяк не в допомогу
Решти не треба , все до краплини
Сіллю втираєм в судини
І хворі аж до мозку звивин спини
Нагі підставимо під стріли
Хотіли того , а чи може розхотіли
І спраглі вірності
Самі себе судили
За всі діяння та без дію
За власну душу гнійну , як повію
І не здійсненну мрію знов розвію
І проклинаючи усіх богів , в яких не вірю
І з дня у день чужою хвиллю
Ці дні із біллю
Відчай вже з непотребу став ціллю
А ми , а ми що ? Ми ж – людина
Не ми підвладні , а підвладна нам рутина
Та все ж так часто коримось . Чому ?
Як виноград все тіло своє віддає вину
Часом ковтаючи повітря нової надії
В собі виношуючи світлі мрії
Цілеспрямовано йдемо вперед
