Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Юля Фінковська: Ми- смітники (десятихвилинне) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Радченко, 11.11.2013 - 08:28
Викладачка мала рацію. А як все правильно сказано - в точку.МОЛОДЕЦЬ!!!
Олеся Шевчук, 23.11.2012 - 11:33
гарний роздум. Правда все буде добре, вранці знову будемо ранок. Нас хтось витрусить, вичистить до глибинок душі і ми станемо… знову смітниками.Правда чистими. так.справді. Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ромаашки)вмієш дивувати) дякую ,Олесенько. рада тобі! Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую,Лялюню запрошую на кавцю з чимось шалено смачним і шалено калорійним
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 23.11.2012 - 03:04
ОБРАЗ СМІТНИКА, ЯКИЙ ЗАДАЛА ОПИСАТИ ВИКАДАЧКА, У ФІЛОСОФІЇ І У МОВЛЕННІ НЕ Є АБСОЛЮТНО НОВИЙ. НАВІТЬ ІСНУЮТЬ ТАКІ ВИРАЗИ "ВИКИНУТИЙ НА СМІТНИК ЖИТТЯ", АБО "ВІДЧУВАТИ СЕБЕ ПОМИЙНОЮ ЯМОЮ", АЛЕ ОТ ОПИСАТИ ТАК ОРИГІНАЛЬНО СМІТНИК, ЯК СУБ‘ЄКТ, ЗМОГЛА ТІЛЬКИ ТИ ЮЛЮ... ОСОБЛИВО ТАКЕ ВІДЧУТТЯ У КОЖНОГО БУВАЄ, КОЛИ ЗАНАДТО БАГАТО ЧУЖИХ ЕМОЦІЙ АКУМУЛЮЄШ У СОБІ І ЧЕРЕЗ СЕБЕ ПРОПУСКАЄШ... АЛЕ Ж У СУЧАСНИХ СМІТНИКІВ Є ПОКРИШКИ, ТОМУ ПОТРІБНО КІЛЬКІСТЬ СМІТТЯ РЕГУЛЮВАТИ І ВЧАСНО ДУШУ ОЧИЩАТИ... У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ ТРЕБА ДОЗУВАТИ І ФІЛЬТРУВАТИ І СВОЇ ЕМОЦІ, І ЧУЖІ, ЩОБ НІКОМУ НЕ БУЛО ВАЖКО... АЛЕ ЦЕ НЕ ТАК ПРОСТО...
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і добре було б якби ми в своїй смітниковій голові носили тільки своє сміття.. а то ще чужого скільки, воно ж яскравішедякую вам, як завжди, за розуміння мене і мого світу!!! Осіріс, 23.11.2012 - 00:11
Мудрезно!!!Мало того, що на протязі дня ми переповнюємося власним сміттям, так ще намагаємося негайно втюхати надлишок, під виглядом корисностей браттям по юдолі! Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за розуміння! приємно дууже!
Окрилена, 22.11.2012 - 23:57
Дякую за роздуми, Юлю. Ви праві, саморуйнуватися - не варто, бо живемо лише раз... ця тема актуальна для мене у професійному житті тепер. Тому так розлого поширилася думкою. Перепрошую...
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та все гаразд, будь - який автор щасливий ,коли його творіння наштовхує творчих людей на роздумивам дякую Окрилена, 22.11.2012 - 22:36
Я мала на увазі що наше минуле варте на життя. Інколи частина його витісняється у підсвідомість. Але час від часу повертається у свідомість - флешбек... зрештою слід шукати у всьому позитивне і в минулому теж - там (дивно чи ні?) криється наш потужний внутрішній ресурс
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це, безумовно. без минулого не буває цілісного майбутнього, просто іноді варто відпустити те ,що роз"їдає тебе зсередини ,а це важко...
Окрилена, 22.11.2012 - 22:12
Цікаво Але щодо кабінету психотерапевта...сміливо. можливо навіть психотерапевт інколи себе саме ним і відчуває і навіть часто вщент переповненим. Але ж ні. Все таки..щоб ми не пережили - це наш досвід життєвий і в ньому є + і -. І розуміння амбівалентності і є життя... . Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую. приємно, що твір наштовхує на роздуми
Божена Гетьманчук, 22.11.2012 - 21:37
Ви забули, що інколи нас намагаються спалити . коли комусь остогидне і набридне ота купа сміття, що перепонює наше єство.Коли ми переповнюємся тими нечистотами і пробуємо в безсиллі висипати все те на когось,хто пройде мимо. Дуже подобається цей хід думок
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так. а ще ми дуже легко переплавляємось ,як пластмасові смітники. нас гріють -і ми переплавляємось.тут можна багато говорити... дякую за розуміння! |
|
|