Дотеп
Руки – то продовження серця людини!
Перетвори на те ж і розум, і язик,
Здобудь чудову цю перлину,
То зникнуть розпач, сльози й крик.
19 липня 2002
Пай, що є в бутті
В гіллі високої тополі
гойдалися зірки –
вели з небес Сібіли долі
про знаки добрі та гіркі.
Таке чарівне лилось світло,
що міцно погляд прикувало,
й таємне притягальним стало –
у серці ж так надія квітла
за обрій глянути зухвало.
Але зірок про долю не питай,
коли що випало в житті, –
добро чи зло тобі на пай,
як шлях сприймай,
що наданий в бутті.
7 вересня 2003
*Переміщено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів