наша шкіра в мурашках захована, хоч і вдягнена
знаєте, наче моршинська сильногазована
повітря провітрене вітром наповнене - тягами
вузенькі зіниці виштовхують світло назовні
я чую питання: під чиїми крокую стягами,
з ким не страшно мені за руку, як місяць уповні.
як би НЕ розлюбити ці станції із паротягами,
і загубитись прилюдно на чиємось яскравому фоні.
роздратовані коні
їх гриви між книгами, скаргами,
на пероні
тобі до мене -табу і ембарго
на імпорт усього,
що обпікає долоні.
вузенькі зіниці
виштовхують світло назовні.
дивись, якщо хочеш -губись,
але не на моєму фоні.
