|
Караван, караван, я стріляти не буду,
Мої кулі летять, убивають людей,
Всюди люди сліпі, і не бачать ці люди,
Я ідейний за гроші - це мій привілей.
Це музей із свиней що з`їдають помиї,
Ми їм кинемо вчасно в корито лайна,
І ланцюг в них висітиме завжди на шиї,
Це війна проти людства, завелика ціна.
Із вікна усе видно, та будинки без вікон,
Люди очі здирають, і самі у крові,
Їх годують зацвівшим гнилим лише хлібом,
Стадо дійних в загоні на бійню корів.
Звірів різних, сафарі - іде полювання,
Нас відстрілює влада – це влади закон,
Щоб з короною бути, єдине бажання,
І отруйним торкнутися нас язиком.
Це полон із брехні, зза лаштунків театру,
Написали сценарій: убити людей,
Розіграли кіно і актор свою партію,
Варту ролі убивці, в шоу як апогей.
Весь цей клей клеїть тіло і нашу свободу,
Ми для влади завжди вороги і чужі,
У ярмі нам вирощують рабство народу,
І обмежують волю - природу душі.
4.10.2012
ID:
368576
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 04.10.2012 13:56:54
© дата внесення змiн: 04.10.2012 13:58:36
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
