Караван

Караван,  караван,  я  стріляти  не  буду,
Мої  кулі  летять,  убивають  людей,
Всюди  люди  сліпі,  і  не  бачать  ці  люди,
Я  ідейний  за  гроші  -  це  мій  привілей.
Це  музей  із  свиней  що  з`їдають  помиї,
Ми  їм  кинемо  вчасно  в  корито  лайна,
І  ланцюг  в  них  висітиме  завжди  на  шиї,
Це  війна  проти  людства,  завелика  ціна.
Із  вікна  усе  видно,  та  будинки  без  вікон,
Люди  очі  здирають,  і  самі  у  крові,
Їх  годують  зацвівшим  гнилим  лише  хлібом,
Стадо  дійних  в  загоні  на  бійню  корів.
Звірів  різних,  сафарі  -  іде  полювання,
Нас  відстрілює  влада  –  це  влади  закон,
Щоб  з  короною  бути,  єдине  бажання,
І  отруйним  торкнутися  нас  язиком.
Це  полон  із  брехні,  зза  лаштунків  театру,
Написали  сценарій:  убити  людей,
Розіграли  кіно  і  актор  свою  партію,
Варту  ролі  убивці,  в  шоу  як  апогей.
Весь  цей  клей  клеїть  тіло  і  нашу  свободу,
Ми  для  влади  завжди  вороги  і  чужі,
У  ярмі  нам  вирощують  рабство  народу,
І  обмежують  волю  -  природу  душі.

4.10.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368576
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2012
автор: КРІПАКОС