Ударив грім, рокоче небо,
Рве темне тло зигзаг вогню.
І тиша. Тільки хмари вербно
Схилились вітами дощу.
Враз хряснуло, залопотіло,
Земля умилася дощем.
І вітерець-пустун несміло
З-за рогу випорснув тихцем.
Швидкує злякана природа,
А разом з нею я спішу,
Мерщій звертаючись до Бога,
Землі цій милості прошу.
Іди і ти зі мною, брате,
Під шум дощу і гнів небес.
Земля страждає, ніби мати,
Для нас благаючи чудес.
Затихло. Десь зарокотало.
Оновлена лежить земля,
Віддана людям на поталу,
Беззахисна, мов немовля.
