Соколе прекрасний, щирий, дорогий,
Розправляєш крила в небесах.
Сплять у передранні ще ліса, долини,
В небі лиш ширяє цей величний птах.
Соколе, коханий! Крила свої сильні
Лише на годину подаруй мені.
Буду й я щаслива в вільному свавіллі,
Хоч краплину щастя взнаю на землі.
Соколе мій чуйний! Щирі твої очі
Дивляться на нас із висоти.
А слова тужливі та чомусь пророчі:
"Вільною не стати, куди не лети".
Я візьму ці крила, одягну з жагою,
Полечу у даль, хай забудуть всі.
Я бажала бути поруч лиш з тобою,
А судилось бути разом лиш вві сні.
