Я не знаю. Можливо в людей і є право, осуджувати нас. Можливо в них є на те причина. Я не знаю.
Знаю лиш одне, що всі ми наперед відчуваємо всім нутром те, що нас осудять, ми знаємо про це, та все одно ми не зійдемо з свого шляху. Я знаю, що саме ми можемо змінити світ. Я знаю, що саме ми – це ті люди, які ніколи не відмовляться від своїх принципів. І не зламаються, адже на них буде триматися увесь соціум.
Ви кажете, що ми – нічого не варті, і я скажу, що правда.. ми нічого не варті без вас. Ви – те, що примушує нас не зупинятися. Те, що примушує нас посміхнутися, коли сумно і пробачити, коли плюють в душу. Ви те, що дозволяє нас побачити хто ми такі, які ми є, а якими просто не можемо бути.
І коли ми вже доживатимемо останні роки, оглянувшись назад, ви побачите правду, напевне. Але вже тоді ми говоритимемо. І ми вас не осудимо. ми, всього лиш, скажемо, що ви просто нещасні люди. Вам просто не пощастило тримати весь світ у своїх долонях..
ID:
312215
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.02.2012 00:32:16
© дата внесення змiн: 08.02.2012 00:32:44
автор: Hellen Black
Вкажіть причину вашої скарги
|
