***
Холодний мертвий чай
я згадаю.
Коли на небі
небокрай
запалає,
коли завиє й заіскрить
хмара бура,
я згадаю
мертвий чай
кольору пурпура.
Той, що чекав у стінах кутка,
у присмерках в полоні.
Набував матерію
ковтка
фантазуючи про долоні,
стояв під зливою наших стогонів,
тихо.
А я його забував.
Чай полетів,
полетів в вихор
бо ніколи ще там не бував.
Холодний мертвий чай
літає в присмерках тіней.
А я тебе пригадаю.
І вже не буде плеча,
вже літає subway,
а я все кудись утікаю.
Оригінально.
