Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: olya lakhotsky: Очікування відлиги - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Весняна Осінь, 31.03.2012 - 18:07
Гарний вірш, глибина і краса цих рядків торкають серця, особлива кінцівка
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, дуже рада, що вам сподобалося
doktor, 13.03.2012 - 10:10
форма классическая и это здорово.С праздником Март.Праздник.День мужчинам судный, Приводят женщин в легкий транс. Как-никогда трезв безпробудный- Покаяться хороший шанс. По случаю собрались гости, Как можно повод пропускать, Пока вне зависти и злости В программе водка и салат. И до утра стоит веселье. А поутру его разбор. Саднит тяжелое похмелье. Вопрос кто изломал забор И почему синяк под глазом, И юбка порвана с боков, И попугай орет под тазом, И сапоги без каблуков. Опохмелившись посмеялись, Остался лишь один вопрос. Кто юбку рвал,все долго мялись, Решили что дворовый пес. И дальше жизнь,но вне событий, Как в золотые времена. В кругу семейных чаепитий, В часы обеденного сна, Поздравляю. Ліна Біла, 08.03.2012 - 08:28
Для дійства сонця і водиНема ні сполоху, ні схлипу, Усе життя між "я" і "ти" – Ніяк не звикну. Дуже вразило)))Чудово!) olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, сонечко, зі святом вас!
Володимир Шевчук, 07.03.2012 - 10:25
чомусь для мене цей вірш наче вибух... от і весна скоро вибухне
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! так несподівано - я не думала, що цей вірш може так прочитуватися
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ксю Ти, звичайно, перебільшуєш... Але все одно приємно /по-котячому мружиться і вигинає спинку.../
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, не звертайте уваги (я не звертаю )
Леся Геник, 06.03.2012 - 22:36
Дорога Олю, мабуть і в мене і у Вашіх віршів доля: зустрівшись разЮ не розлучатисьніколи!!! Браво!!! І затамований зеніт, і вагання ручая - дуже серйозна дилема... Захопленню моєму немає меж... Дякую, що завітали до мене, щоб я відшукала Вас!!! Наснаги Вам і невмирущого весняного натхненн!!!
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лесю! Я завжди дуже радію, коли зустрічаю таке палке серце, як у вас. Я так думаю, що кожен з нас пише своє життя - десь воно пробивається крізь вірші, десь трохи за ними не встигає... Але, як казала Аліса з казки про задзеркалля - "це моя казка і я вирішую, якою їй бути..." Хай вона у нас буде щасливою. Що б у ній не було.
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
згадалося Цоєве "перемен требуют наши сердца" Віршик писався сірим зимовим днем, то в першу чергу хотілося сонечка, але все інше - теж добре. Дякую вам! olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Найдивніше, що без одного не буває другого... ) дякую, Тарасе. Ветра, 06.03.2012 - 19:11
упс... совсем разволновалась... кучу букв лишних натулила... Прости, родная
Ветра, 06.03.2012 - 19:11
Оооолькаааа!!! Ты прелесть просто! Читаю стих и борюсь сама с собой - хочется смаковать, представлять, жить каждое слово. Медленно, ощущая вкус каждой буквы. И безумно хочется спешить-узнать - что же дальше! Спасибюо тебе, солнышко моёЁ
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо большое, Ветра! Какой-то он тихий такой и спокойный получился )) - у меня так редко бывает. Думаю вот - эксперимент, вдруг кому- понравится ))) Спасибо! olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Схоже, я не одна така дякую!
|
|
|