О так живеш, летиш кохаєш
І все це дуже добре знаєш.
Ось перше слово твоє мама,
Ось перший крок, і на коліні рана.
Садок дитячий, дітлахи,
І вихователька, і забавки.
І ось вже школа,
Перший клас.
Буквар, письмо,
І це ж урок.
Синус, косинус,
Котангенс.
Учитель, діти,
Хлопці й квіти.
І ось останній дзвоник пролунав
І на випускний нас всіх забрав.
Інститут, сесія, навчання
І ще цей хлопець
Із твого першого кохання.
Весілля, діти і сім’я
І вже здається – це життя!
І ось приходиш до батьків,
І пожалієшся на дітлахів,
І ти заплачеш за дитинством,
І пожаліє іграшка дитинства.
І ось вже діти виростають,
А ти життя ще не кохаєш.
І ось вже зять прийшов до хати,
І тут вже внук біжить до тата,
А ти чекаєш ще життя,
І не відчула смак буття.
І ось вже внуки щебечуть солов’ята,
І тішать маму свою і тата.
І так живеш про внуків дбаєш,
І смак життя не відчуваєш.
