Потихеньку душа моя знову вмирає
По частинках зникає у небуття
Інтернет не лікує й не допомає
Їм потрібні слова, а мені - почуття
Я сиджу знов одна, мені вдома вже тісно
Тут життя зупинилось, коли ти пішов
Ти далеко десь там, ти блукаєш по місту
Не шукаєш нічого, та й ти б не знайшов
Того спокою, що залишив біля мене
Тих цілунків й обійм, тих світанків й ночей...
Повертайся скоріше, нічого не треба,
Лиш верни мені світло моїх очей.