Потихеньку душа моя знову вмирає
По частинках зникає у небуття
Інтернет не лікує й не допомає
Їм потрібні слова, а мені - почуття
Я сиджу знов одна, мені вдома вже тісно
Тут життя зупинилось, коли ти пішов
Ти далеко десь там, ти блукаєш по місту
Не шукаєш нічого, та й ти б не знайшов
Того спокою, що залишив біля мене
Тих цілунків й обійм, тих світанків й ночей...
Повертайся скоріше, нічого не треба,
Лиш верни мені світло моїх очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2012
автор: Vertigo