На колінах, знов на колінах
Серед бруду образливих слів.
Знов зі злобою плюнули в спину,
Лупцювали хто як хотів.
Закидали Іуди камінням
За придумані ними ж гріхи.
Не чекала від неба спасіння,
Як топили, тягли до ріки.
Розпинали цвяхами все тіло,
Били терном бліду і німу.
Я терпіла. Мовчала й терпіла.
Та за що? Та за що, не збагну.
Розривали, ганьбили, вбивали,
А я знову вставала й жила.
Плюндрували думки, ґвалтували.
Ну а я пробачати могла.
І коли приставляли до скроні
Пістолети і дула гармат,
Я дивилася знов на долоні
І вмирала, як мужній солдат.
Та не вам мою долю писати.
На коліна кидати не вам.
Я умію усе пробачати.
Не пробачу я тільки обман.
Ну а я пробачати могла.-- це великий дар даний не всім
