Відчиняю серця браму.
Легко ніжкою ступивши,
Ти побачиш купу хламу.
Міг прибрати лиш здурівши.
Та тобі, моя лебідко,
Моя люба, світла й ніжна,
Ні краплиночки не гидко
Це насправді дививижно.
Дивовижно як ніколи,
Там з'явилась робітниця,
Що без зайвих жестів й мови
Розкладе все по полицях.
Ти - моє бажання жити!
Не впаду я знову в кому.
З серця світло буде лити
І надія буде в ньому.