Ти знаєш таке відчуття…гидке таке. Точно, саме гидке відчуття, коли ти когось залишив і тебе чекають, ти знаєш, що тобі потрібно повернутись. І розриваючись від того відчуття, про нього лише думаєш: мене чекають,мене чекають. Виходить я залишив, когось чекати біля бібліотеки, мене там чекаю,а я по якихось справах біжу, термінових таких, збігаю в це забите людьми метро. Їх більше, ніж коли інколи. Все в таких темно-жовтих кольорах здається. Я сідаю в набитий людьми вагон, виходжу не на тій зупинці. Хожу і не можу зрозуміть, що робити. Повертаюсь знову в вихідну точку, все ж таки я доїжджаю туди кудись. Дивне, темно-жовте все.
Тут я опиняюсь на якійсь зупинці, невідомо куди. А там стоять такі старі «Ікаруси», пам*ятаєш, в дитинстві, тільки такі й ходили величезні. Я сідаю в червоний « Ікарус» і їду, в салоні і я сам один, просто наче окрім мене в те, щось неясно куди, нікому не треба, мені це здається дивним, але я продовжую спокійно їхати.
Їду довгий час, в голові все теж гидке відчуття, що мене чекають.
Я виходжу в якомусь місті, воно мені так подобається, одразу я відчуваю, що саме тут я хочу залишитись і нікуди не повертатись, в те галіме метро, з тими довбаними людьми і нехай зникне те відчуття, що мене десь чекають в тому парці, біля бібліотеки, бо пообіцяв повернутись. Йду вулицями, все так прекрасно, так спокійно приємно як ніколи, тут немає того метро, метушні і всього маразма,як у великих містах.
Я дійшов до парку, там алеї , ліхтарі, крони дерев такої правильної форми, посередині цього парка круглої форми озеро, таке чисте, прозоре відбиває все в собі, я такого в житті не бачив.
Сив на лавку і почав дивитись на захід сонця, ти ж знаєш я його так люблю, це мабудь, одне з найкращих явищ за якими можливо спостерігати, ти тільки уяви, природа, озеро в якому все відображується, небо переливається всіма кольорами такими приємними, ліловим, рожевим, молочним і таким, навіть, близьким до багряно-червоного. Дивовижне відчуття спокою, мені хотілось просто кричати, співати : Pleasure! Pleasure!.Істина, справжнє… Pleasure! Pleasure!
І тут до моїх вух доноситься звук мотору, такий проникний, неприємний для мене в цю хвилину я ненавиджу всі засоби пересування. Я вже відчуваю запах його бензина чи дізеля, ось з сам він червоний «Ікарус», вспливає в моїй воді, що заповнює мій організм олійна крапля, що нагадує про те гидке відчуття,мене чекають в парці біля бібліотеки, нетерпляче чекаю, я ж пообіцяв. А тільки звільнивсь від тих темно-жовтих кольорів,тільки відчув,те Pleasure!Pleasure!
Автобус вже збирається від*їзджати, я все рішаюсь, я так не хочу їхати, мені тут дуже комфортно, добре, нікуди не хочу. Але те гидке відчуття, що мене чекають…і тут все обривається.
Це повторюється вже майже два тижні, я не знаю, що це значить і мені так хочеться якось вирішити все в тому сні, не залишатись з тим гидким відчуття.Іноді деталі змінюються. І я знаю, хто мене чекає, і я не розумію, чому я просто не беру ту людину з собою, адже мені саме її потім не вистачає в тому парці: Pleasurе!!
Мене їсть бажання повернутись знов туди і все вирішити, будь ласка, вирішись дати мені руку і піти за мною, що б разом ввійти в те місце і залишитись.Pleasure!Pleasure!
ID:
303571
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.01.2012 20:06:56
© дата внесення змiн: 01.01.2012 20:06:56
автор: Нана Заєць
Вкажіть причину вашої скарги
|
