Коли тобі погано, тихо накриває сум,
Розрадити себе не маєш змоги
Тоді у вирій тих печальних дум,
Лише вони прийдуть туди на допомогу.
Нічого не спитають – тільки глянуть тихо,
Лиш лапу покладуть на твою руку
І їм не страшно побороти лихо,
Кусають злісно ту жахливу муку
І не знайдеш однак вірнішого створіння:
Холодний ніс, великі щирі очі
Бо наче, по Всевишньому велінню,
Твій спокій бережуть вони щоночі
Хоч як і складно нам жилось,
І дні здаються як «ломаки»
В житті людей давно так повелось:
Завжди із ними йдуть собаки…
