Розмовляла осінь з вітром :
_ Що розкажеш брате?
- Де гуляв , чому сердитий ,
Досі не жонатий ?
- Ожинився б сестро,
Тільки люба мені воля ,
Чисте поле , білі квіти , очі волошкові
Ожинився б, тільки жити у неволі я не вмію
Я живу наче птах , що серед неба,
Зі сходу до заходу ,
З півночі на південь вію
Чисте поле , степ широкий ,
Друзі мої вірні ,
де прийдеться заночую,
там і загуляю
Хто ж бажає доленьку такую
із гультякою зв'язати
Тому сестро , я і досі не жонатий.
