Старенька похилилась набік хата,
Над ставом чути клекіт журавлів.
Під вишнею сидить старенька мати
І згадує красу весняних днів.
Коли усе було таке квітуче,
Співали по садах птахи.
Здавалося, що щастя неминуче,
Як бачив паростки зеленої трави.
Тоді в обличчя сонечко сміялось.
Здавалося, щось вітер шепотить.
І та краса за все чіплялась,
Аби затриматись на мить.
Тоді дійшла до нас божественна краса,
А зараз осінь.
Осінь вже прийшла…
