В поезію закохані обоє!
У наших віршах часто переспів.
Одвічна рима білою рукою
З’єднала душі спалахом рядків.
Та в кожного своя у світ дорога.
Життя невпинно ллється через край.
Приходить муза пізня до порогу,
Лиш інші очі нам дарують Рай.
В поезію закохані, не більше.
Відгадки не шукайте і паролі.
Єднають нас такі красиві вірші,
Що це вже стало схожим на ЛавСторі.
два поети, як в пісні співається, – не пара, не пара, не пара... Я не уявляю, яка мала б бути самопожертва у кожного з них, щоб довго бути разом. А так - лиш коротка лавсторі)))
І, перевір, Аню - мене недавно виправляли, що правильно віршІ, хоч, можливо, це слово має подвійний наголос.
Майстерний вірш.
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, ви праві... А щодо написання слова вірші, то я думаю, що все-таки правильно вІрші. Пригадую, в інституті викладач ставив наголос саме там
В поезію закохані?
На дворі -
Давно вже місяць зіроньку кохає,
І так щодня, щоночі ця ЛавСторі,
Одвічна рима віршами блукає...
В поезію закохані!
Не хворі -
Відгадку кожен без паролів знає,
Приходить Муза - починається ЛавСторі,
Уходить Муза - всерівно кохає!
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00